Українська Автокефальна Православна Церква
Колишній костел монахів-реформаторів і духовної семінарії, які залишили Львів в кінці 1940-х. За радянських часів будівля використовувалася як пересильної пункт новобранців, а приміщення духовної семінарії — як гуртожиток робітників, пізніше — клуб механіко-скляного заводу. В 1991 будівлю передано громаді УАПЦ, яка переосвятили споруду під церкву Святого Андрія Первозваного. Будинок відреставровано і значно перебудовано в 1993—1998 роках, споруджені три куполи.
Детальніше...
Комплекс монастиря та костелу Бернардинів
На місці сучасної споруди дерев'яний монастир було збудовано ще у XV столітті. Згадку про першу, дерев'яну, бернардинську церкву знаходимо у 1460 році. Гроші на початок будівництва пожертвував львівський староста Анджей Одровонж зі Спрови. Також фінансували будівництво Єжи Мнішек, Станіслав Жолкевський та Ян Замойський.
Монастир бернардинів довгий час був зовнішнім форпостом системи укріплень Львова. Виконувати цю оборонну функцію йому дозволяли власні системи укріплень і, в разі потреби, він захищав фланговим вогнем східні кордони міста. У цій системі міських фортифікацій, до якої він входив, був розташований між Галицькою брамою та Королівським бастіоном. На сьогоднішній час збереглася тільки східна стіна укріплень та Глинянська вежа — з боку площі Митної. У 1618 році у вежі пробили ворота, але з огляду на безпеку міста їх заклали у 1620 р. Відновили прохід тільки у XX столітті.
Детальніше...
Успенська (Волоська) церква
Успенська (Волоська) церква у Львові — збудована у 1591–1629 рр. за планом Павла Римлянина, за участю Войцєха Капиноса і Амвросія Прихильного, на замовлення Львівського братства.
Історія
Побудований Успенським братством храм мав трьох своїх попередників. Перша Успенська церква існувала, можливо, ще за княжих часів і була спалена під час нападу на Львів польських феодалів у 1340. Друга, мурована церква, яка вперше згадується під 1421, проіснувала до пожежі 1527. Зруйнований пожежею храм відбудовує у 1547–1559 архітектор Петро Італієць, уродженець міста Лугано. Кошти на його спорудження дав, крім місцевого населення, молдавський господар Олександр Лопушанин (Лопушняну) та його дружини Роксани: в пам'ять про це церкву називали Волоською. Вона також недовго простояла, згорівши при пожежі 1571.
Будівництво четвертої Успенської церкви, що збереглась донині, братство розпочинає в 1591 одразу після освячення каплиці Трьох Святителів. Автором проекту і керівником будівельних робіт був Павло Римлянин (помер у 1618): з 1597 йому допомагав Войтіх Капінос, а через рік приєднався й Амброзій Прихильний. Будівництво закінчено в 1629.
Детальніше...
Церква святих Ольги і Єлизавети (Костел Свято́ї Ельжбе́ти)
Церква святих Ольги і Єлізавети (Костел Свято́ї Ельжбе́ти) — неоготичний собор у Львові, на площі Кропивницького (в народі - Привокзальній).
Костел збудовано в пам'ять про популярну в народі імператрицю (цісареву) Єлизавету (Сіссі) Габсбург, дружину цісаря Австро-Угорщини Франца-Йосифа I.
Історія
Єлизавета (Сіссі) Габсбург загинула від рук італійського анархіста Луїджі Лючені 1898 року.
Під час останніх відвідин Львова 13 вересня 1903 року 73-річний Франц Йосиф I взяв участь у закладанні першого каменю під храм. Тоді цісар саме прямував на маневри цісарсько-королівської кавалерії в околицях Комарного.
Храм було зведено до 1911 року. Проектував споруду та керував будівництвом архітектор Теодор-Мар'ян Тальовський.
Детальніше...
Латинский кафедральный собор
Латинский кафедральный собор был основан на месте православной Успенской церкви, перенесенной на улицу Русскую. Строительство Латинского костёла начал львовский архитектор П. Штехер в 1360 году, продолжали работы И. Гром и А. Рабиш, закончил строительство в 1479 году Г. Штехер.
В 1672 году после осады Львова турками на стене храма повесили турецкие пушечные ядра.
В 1760—1778 годах велись реставрационные работы проведенные по проекту и под руководством львовского зодчего П. Полейовского, который значительно изменил внешний вид здания, придав ему популярные тогда формы архитектуры барокко; были снесены многочисленные часовни, окружавшие храм. В 1772 году в знак протеста против оккупации Галиции Австрией львовяне замуровали парадный готический вход собора.
Детальніше...
Вірменський собор
Вірменську церкву збудовано у другій половині XIV століття (1363—1370 роки) майстром Доре, або Дорхі та протягом століть вона була громадським і релігійним центром вірменської колонії у Львові. У 1367 році церква стала соборною: у Львові був утворений єпархіальний центр вірменів Русі та Валахії. Надалі навколо церкви склався один із найцікавіших ансамблів, до якого ввійшли дзвіниця (1571 рік, П. Красовський), палац архієпископа (XVIII століття), вірменський банк (XVII століття), монастир бенедиктинок (1682), пам'ятна колона з постаттю святого Христофора та дерев'яний вівтар з композицією «Голгофа» (XVIII століття), огорожі з брамами (XVII—XIX століття).
Сам собор неодноразово перебудовувався: в 1437 році навколо нього зведено відкриту арочну галерею, перероблену на північному фасаді в захристію (1671), а згодом в ризницю (1731). В 1630 році прибудовано прямокутний західний неф. Після пожежі 1712 року інтер'єр набуває барокового характеру: тинькуються стіни, встановлюються нові вівтарі. Під час реставрації 1908—1927 років, що здійснювалася під керівництвом архітектора Ф. Менчинського, замість розібраних житлових будинків з боку вул Краківської розпочато будівництво західної вхідної частини, а стіни апсид декоровано стилізованими елементами, запозиченої з давньовірменської архітектури, — накладними арками та орнаментами. Із застосуванням стилізації в інтер'єрі виконані різьблена дерев'яна стеля над нефом XVII століття, орнаментальний розпис стін і вітражі (художник Я. Г. Розен), мозаїка в бані (художник Ю. Мегоффер).
Детальніше...
|
|
